Вірус Сказу належить до роду Lyssavirus, групи вірусів, що викликають енцефаліт. У межах роду можна виділити дванадцять різних видів Ліссавірусу, причому класичний вірус Сказу (RABV) є найважливішим для здоров’я людей і тварин. Різні варіанти RABV циркулюють у м’ясоїдних тварин, найчастіше в домашніх собак і кішок, і, залежно від континенту, у різних інших видів м’ясоїдних (включаючи лисиць і шакалів) та рукокрилих (кажанів).
Класичний вірус Сказу зустрічається по всьому світу. Деякі країни запровадили жорсткі санітарні заходи, що призвело до успішної ліквідації хвороби. В інших країнах хвороба залишається ендемічною/ензоотичною, при цьому Сказ реєструють у собак та/або у диких тварин.
Вірус сказу передається через слину зараженої тварини. Зараження відбувається в основному через рани від укусів: в приблизно 99% випадків зараження людей відбувається через укуси інфікованих собак.
Вірус зазвичай, ще певний час залишається в організмі у місці проникнення (наприклад, при укусі), перш ніж потрапити по нервах до мозку, де він розмножується. Потім вірус рухається по нервах до слинних залоз.
Період до появи клінічних ознак в інфікованої тварини може варіюватися від кількох діб до кількох місяців залежно від штаму вірусу, виду, стійкості та місця проникнення в організм. Таким чином, хвороба може передаватися іншим тваринам і людям через слину зараженої тварини, іноді навіть до появи клінічних ознак в інфікованої тварини, що становить значну небезпеку для всіх, хто вступає в фізичний контакт з цією твариною.
Клінічні ознаки Сказу можуть значно різнитись залежно від впливу вірусу на мозок. У своїй класичній формі хвороба проявляється різкими змінами поведінки: інфіковані тварини, особливо дикі, можуть втратити природний страх перед іншими тваринами і людьми, що дозволяє їм вступати в незвично близьке сусідство і контакт, особливо з людьми. У міру розвитку хвороби виникає дисфункція мозкових черепних нервів, атаксія (відсутність контролю м’язів та/чи координації, парези), слабкість, прогресуючий параліч, судоми, утруднення дихання та ковтання, а також надмірне слиновиділення. Також може спостерігатись агресивна поведінка та самокалічення. Прогрес хвороби поступово призводить до смерті. Однак, у деяких випадках, зміни у поведінці є мінімальними, і тварина може швидко загинути без прояву виразних клінічних ознак.
Запідозрити хворобу можна за клінічними ознаками, але для підтвердження діагнозу необхідні лабораторні дослідження. Зразки, відібрані від загиблих тварин, необхідно направити в компетентну лабораторію для діагностики. Рекомендації МЕБ можна знайти у Посібнику з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин.
Будь-який укус домашньої чи дикої тварини має бути розслідуваний, тому про інцидент необхідно повідомити ветеринара, який після цього вживе відповідних заходів. Укушений має негайно звернутися до лікаря чи медичного працівника.
Виникнення Сказу у домашніх собак становить загрозу для людей, і це все ще викликає серйозне занепокоєння у багатьох країнах, що розвиваються. У деяких країнах хвороба може мати економічні наслідки, коли вражає худобу (наприклад, велику рогату худобу, коней та/чи дрібних жуйних тварин).
Сказ входить до списку хвороб тварин, що підлягають повідомленню згідно з Кодексом здоров'я наземних тварин МЕБ. Тому, національні ветеринарні органи зобов'язані своєчасно повідомляти МЕБ про будь-який випадок Сказу. Водночас країни можуть також добровільно та безплатно публікувати самопроголошення про надання статусу по Сказу.
Мандат МЕБ полягає в тому, щоб заохочувати прозорість Країн-учасниць у повідомленні про хворобу, а також стимулювати уряди інвестувати в пріоритетні програми боротьби, зокрема, такі як профілактика Сказу, шляхом вакцинації собак, як основного джерела хвороби для людей.
Доступні високоякісні вакцини проти Сказу для собак, розроблені відповідно стандартів МЕБ. Вакцинація собак є кращим методом боротьби та ліквідації Сказу у світі. З епізоотологічних, етичних та економічних міркувань вибракування тварин, які є потенційними резервуарами, не може розглядатися як пріоритет для контролю та ліквідації Сказу. Всі успішні кампанії з ліквідації Сказу включали заходи, що поєднують контроль та вакцинацію популяцій безпритульних собак та вакцинацію усіх собак.
Пероральна імунізація диких тварин з використанням вакцино-містких приманок дала чудові результати у деяких видів тварин (лисиця, єнот, скунс тощо) і виявилася ефективним рішенням для боротьби зі Сказом у лисиць в Західній Європі.
Економісти підрахували, що 10% фінансових ресурсів, які використовуються для термінового лікування людей, укушених скаженими собаками (постконтактна профілактика), було б достатньо для національних ветеринарних служб у світі, щоб знищити джерело Сказу - скажених собак, і таким чином запобігти майже усім випадкам захворювання людей у світі.